Миргородський полковник Григорій Лісницький

Юрій Мицик

doi:10.28925/2524-0757.2026.11

Автор(и)

Юрій Мицик Доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського Національної академії наук України, Київ, Україна https://orcid.org/0000-0003-1580-1284

DOI:

https://doi.org/10.28925/2524-0757.2026.11

Ключові слова:

Українська держава, гетьман, Миргород, полковник, дипломатія

Анотація

Стаття присвячена біографії видатного політичного й військового діяча України ранньомодерної доби миргородського полковника Григорія Лісницького. Простежено максимально повно його життєвий шлях, зокрема вказано на ймовірне місце народження, перебування на посаді «костирського гетьмана». Водночас висвітлюється еволюція Лісницького як політичного діяча: вірний сподвижник Богдана Хмельницького згодом вступив у конфлікт з гетьманом через претензії на булаву. Під час зміни очільника Війська Запорозького був прихильником кандидатури Юрія Хмельницького, на якого покладав великі надії. З приходом до влади Івана Виговського Лісницький повернув собі полковницький уряд і здобув високий авторитет серед козацької старшини. Він також відзначився на дипломатичному поприщі, неодноразово ведучи переговори як посол Війська Запорозького у Москві та Варшаві. Навесні 1659 р. Лісницький у складі козацької делегації перебував на засіданні вального сейму Речі Посполитої, де розглядався проєкт Гадяцької угоди. Після Конотопської битви був залишений на Лівобережжі для захисту східних рубежів Гетьманщини. В уряді Юрія Хмельницького Лісницький відзначився як адміністратор і дипломат, за що був обдарований гетьманом новими маєтностями. Під час походу Яна Казимира на територію Лівобережної України на початку 1664 р. в козацькому середовищі посилились антипольські настрої. Серед підозрюваних опинився і Григорій Лісницький, якого заарештували, а згодом і стратили.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Bulvinskyi, A. (2008). Ukrainsko-rosiiski vzaiemyny 1657–1659 rokiv v umovakh tsyvilizatsiinoho rozmezhuvannia na skhodi Yevropy. Kyiv [in Ukrainian].

Hrushevskyi, M. S. (1996). Istoriia Ukrainy-Rusy. (Vol. 9). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

Hrushevskyi, M. S. (1998). Istoriia Ukrainy-Rusy. (Vol. 10). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].

Kryvosheia, V. V. (2005). Ukrainska kozatska starshyna. Kyiv [in Ukrainian].

Kryvosheia, V. (2010). Kozatska starshyna Hetmanshchyny. Kyiv [in Ukrainian].

Lypynskyi, V. (1991). Ukraina na perelomi 1657–1659. Filadelfiia [in Ukrainian].

Malenko, L. M. (2002). Lisnytskyi. Ukrainske kozatstvo. Mala entsyklopediia, 292. Kyiv-Zaporizhzhia [in Ukrainian].

Murij, B. (2023). Rola Jana Wyhowskiеgo wojewody kijowskiego od utraty hetmaństwa dо śmierci w latach 1659–1664. Warszаwa [in Polish].

Mytsyk, Yu. (2021). Tsinni dzherela do istorii henealohii kozatstva druhoi polovyny ХVII st. [Valuable Sources for the History of the Cossacks’ Genealogy in the second half of the XVII century]. Siverianskyi litopys / Siverian Chronicle, 2, 4–11 [in Ukrainian].

Mytsyk, Yu. (2023). Spodvyzhnyky Bohdana Khmelnytskoho. Kyiv [in Ukrainian].

Pavlenko, S. (2004). Otochennia hetmana Mazepy: soratnyky ta prybichnykiv. Kyiv: Vyd. dim “KMA” [in Ukrainian].

Rozsokha, L. (2002). Myrhorodska starovyna. Kobeliaky [in Ukrainian].

Yuzefovych, Ya. T. (2023). Istoriia Lvivskoho arkhyiepyskopstva (1614–1700). Lviv [in Ukrainian].

Yakovenko, N. M. (2008). Ukrainska shliakhta z kintsia ХIV do seredyny ХVII st.(Volyn i Tsentralna Ukraina). Kyiv: Krytyka [in Ukrainian].

Yakovleva, T. (1998). Hetmanshchyna v druhii polovyni 50-kh rokiv ХVII stolittia. Prychyny i pochatok Ruiny. Kyiv: Osnovy [in Ukrainian].