Українська громада в таборі полонених офіцерів царської армії Ганновер-Мюнден, Німеччина (1917 — перша половина 1918)

Мачей Кротофіл; Ігор Срібняк; Мілана Срібняк

doi:10.28925/2524-0757.2025.22

Автор(и)

Мачей Кротофіл Доктор габілітований, професор УМК, Університет Миколая Коперника в Торуні, Торунь, Peспубліка Польща https://orcid.org/0000-0002-6691-5532
Ігор Срібняк Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії Факультету суспільно-гуманітарних наук Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, Київ, Україна https://orcid.org/0000-0001-9750-4958
Мілана Срібняк Докторка філософії, Державна установа «Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України», Київ, Україна https://orcid.org/0000-0003-1353-3001

DOI:

https://doi.org/10.28925/2524-0757.2025.22

Ключові слова:

полонені офіцери-українці, табір Ганновер-Мюнхен, , культурно-просвітницька робота, українська громада, Німеччина

Анотація

Стаття розглядає створення та діяльність громади полонених офіцерів-українців у таборі Ганновер-Мюнден (Німеччина) у 1917 — першій половині 1918 років. Спільними зусиллями проводу Союзу визволення України й тих офіцерів, які вже мали вироблений національний світогляд, стало можливим організувати у таборі роботу культурно-просвітніх осередків і залучити до них таборян, які все ще коливалися у виборі своїх національно-політичних орієнтирів. Створення української громади в таборі було надважливим не тільки для національно-патріотичного виховання офіцерів-українців, але й для справи формування у таборах українських національних відділів після підписання мирної угоди між УНР і державами Почвірного союзу в лютому 1918 р. у Бересті. Нечисленній громаді офіцерів-українців вдалося закласти перші цеглинки у підмурок майбутньої української армії. Дві дивізії синьожупанників були невдовзі роззброєні, проте їхній старшинський склад взяв діяльну участь у національно-визвольних змаганнях українського народу 1917–1921 рр.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Pater, I. (2016–2017). Prosvitnia pratsia halychan sered viyskovopolonenykh ukraintsiv rosiiskoi armii v taborakh Avstro-Uhorshchyny ta Nimechchyny (1914–1918), Z istorii zakhidnoukrainskykh zemel, 12– 13, 121–143 [in Ukrainian].

Pater, I. (2021). Soiuz vyzvolennia Ukrainy: viyskovo-politychnyi aspekt (1914–1918 rr.). Viiskovo-naukovyi visnyk, 35, 81–113 [in Ukrainian]. kubg.edu.ua

Sribniak, I. (1999). Poloneni ukraintsi v Avstro-Uhorshchyni ta Nimechchyni (1914–1920 rr.). Kyiv [in Ukrainian].

Sribniak, I. (2000). Kulturno-prosvitnytska ta orhanizatsiina diialnist polonenykh ofitseriv-ukraintsiv rosiiskoi armiyii v taborakh Nimechchyny i Avstro-Uhorshchyny u 1917–1918 rr. Ukrainskyi konservatyzm i hetmanskyi rukh: istoriia, ideolohiia, polityka. Visnyk Kyivskoho derzhavnoho linhvistychnoho universytetu. Seriia «Istoriia, ekonomika, filosofiia». Kyiv, 4 (Zbirnyk naukovykh prats kafedry istoriyi Ukrainy ta zarubizhnykh kraiin, 1), 173–190 [in Ukrainian].

Sribniak, I. (2020). Enzyklopädie der Kriegsgefangenschaft: Das ukrainische Rastatt. Zur Gründung und Tätigkeit der Gemeinschaft „Die Unabhängige Ukraine“, 1915–1918, München-Paris [in German].

Sydorenko, N. (2000). Natsionalno-dukhovne samostverdzhennia. U 3-kh ch. (Ch. I. Ukrainska taborova periodyka chasiv Pershoi svitovoi viiny). Kyiv [in Ukrainian].

Tynchenko, Ya. (1995). Ukrainske ofitserstvo: shliakhy skorboty ta zabuttia (1917–1921 roky), Kyiv, 1 [in Ukrainian].

Tinchenko, Ya. (1997). Belaya gvardiya Mikhaila Bulgakova, Kiev-Lvov [in Russian].

Tynchenko, Ya. (2007). Ofitserskyi korpus Armii Ukrainskoi Narodnoi Respubliky (1917–1921), Kyiv, 1 [in Ukrainian].