ЧИ ПОТРІБНА В КИЄВІ ПОДАЛЬША ДЕКОЛОНІЗАЦІЯ ТА ДЕРУСИФІКАЦІЯ МІСЬКОГО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПРОСТОРУ?

Анотація

У статті розглянуто актуальне питання розбудови культурного ландшафту Києва через топонімічне оновлення його просторових складників. Автор звертається до досвіду інших країн Східної Європи, зокрема Польщі, для аналізу процесу перейменування вулиць і площ столиці України. Він оцінює те, що було зроблено у зміні топоніміки Києва за останній час, демонструючи при цьому, наскільки неповним та безсистемним був процес перейменування у столиці. Автор вказує на збереження радянського ностальгічного дискурсу у найменуванні вулиць і площ міста. Увагу зосереджено передусім на такому питанні, як увічнення імен громадських, політичних, освітніх діячів, діяльність яких сприяла оформленню «українського Києва» на межі XIX–XX ст. Це передусім представники суспільно-політичного руху другої половин XIX ст. та особи, котрі відзначилися за доби визвольних змагань. У роботі доведено, що змістовний сенс міської топоніміки формує символічну основу культурного ландшафту Києва, сприяє оформленню «місць пам’яті» у місті та прискорює процеси деколонізації та декомунізації його інтелектуального простору.