Археографія і родова честь: обставини публікації Олександром Лазаревським автобіографічних нотаток прилуцького полковника Григорія Ґалаґана

Євген Ковальов

doi:10.28925/2524-0757.2024.18

Автор(и)

Євген Ковальов Доцент кафедри історії України Факультету суспільно-гуманітарних наук Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, кандидат історичних наук, Київ, Україна https://orcid.org/0000-0002-7740-4332

DOI:

https://doi.org/10.28925/2524-0757.2024.18

Ключові слова:

Григорій Гнатович Ґалаґан, Григорій Павлович Ґалаґан, Олександр Лазаревський, «Жизнь моя», автобіографія, дворянська родова честь, археографія

Анотація

У статті йдеться про публікацію визначним істориком і археографом Олександром Лазаревським автобіографічних нотаток прилуцького полковника Григорія Гнатовича Ґалаґана, складених близько 1771 р. Вчений відшукав матеріали у родинному архіві Ґалаґанів у Сокиринцях і надрукував в журналі «Киевская старина» 1883 р. Співставлення опублікованого тексту з оригіналом показало, що цей документ було надруковано не повністю. У публікації Лазаревського бракує місць, в яких автор розповідає про своє «безчестя». Залучення щоденникових нотаток Григорія Павловича Ґалаґана, якому належав Сокиринський архів, дало можливість з’ясувати причини неповноти публікації. Лазаревський був змушений прибрати всі згадки про «безчестя» на прохання власника матеріалів. Це було спричинено турботою про бездоганність репутації його предків та обумовлювалося уявленнями про дворянську честь і гідність, що відігравали поважну роль в системі соціокультурних координат того прошарку суспільства, до якого належав власник документа. Казус з публікацією автобіографічних нотаток Г. Ґалаґана показує, які суб’єктивні мотиви впливали на публікацію матеріалів з приватних архівів українського помісного дворянства наприкінці ХІХ ст., і допомагає ліпше зрозуміти соціокультурний контекст, в якому розвивалася тогочасна українська археографія.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Aksakov, I. (1883). O «dvorianskoi ere». Rus, 13, 4–11 [in Russian].

Budzar, M., Kovalov, Ye., & Tereshchenko, D. (Ed.). (2019). Senatorska reviziia Kyivskoi ta Chernihivskoi hubernii: zi shchodennyka O. O. Polovtsova (zhovten 1880 — traven 1881). Kyiv: StreamArLine [in Ukrainian, in Russian].

Doroshkevych, O. (1924). Ukrainskyi rukh v otsintsi pomishchyka 80-kh rokiv. (Epizod z istorii “Kiyevskoi stariny”). Red way, 6, 218–226 [in Ukrainian].

Gerasimenko, N. (2012). Oleksandr Lazarevskyi: Life and Creativity (1834–1902). Kyiv: Institute of the History of Ukraine of the National Academy of Sciences [in Ukrainian].

Kovalov, Ye. (2020). Istorychna kultura ukrainskoho pomisnoho dvorianstva 19 stolittia: pryklad Hryhoriia Galagana. Historiographic Research in Ukraine, 31, 40–70 [in Ukrainian].

Lazarevskiy, A. (1883). Galaganovskii familnyi arhiv. Kyiv Antiquity, 11, 452–469 [in Russian].

Lazarevskiy, A. (1927). Lysty Oleksandra Lazarevskoho. Ukrainian Аrcheographic Сollection, 2, 264–370 [in Russian].

Lazarevskiy, A. (1901). Otryvki iz chernigovskikh vospominanii (1861–1863 gg.). Kyiv Antiquity, 5, 282–300 [in Russian].

Lazarevskiy, A. (1875). Ocherki malorossiyskikh familii. Materialy dlia istorii obschestva v XVII i XVIII v. Russian Archive, 3, 311–325 [in Russian].

Mischenko, F. (1888). G. P. Galagan. 15 avg. 1819 — 25 sent. 1888. Kyiv Antiquity,12, 1–22 [in Russian].

Tsimbaev, N. I. (1986). Slavophilism (from the history of Russian socio-political thought of the 19th century). Moscow: Moscow University Publishing House [in Russian].

Veblen, T. (1984). The Theory of the Leisure Class. Moscow: Progress [in Russian].