Церковно-обновленський рух в Україні: на матеріалах харківської «Церковної газети» (1906)

Анотація

У статті охарактеризовано церковний обновленський рух, зародження якого в Україні початку 20 ст. було явищем цілком закономірним через формування викликаних революцією 1905–1907 рр. початкових ліберальних процесів у суспільстві в цілому. Показано, що, не маючи національно-визвольного забарвлення, обновленський рух багато в чому спирався ідеологічно на принципи функціонування старої православної церкви в Україні (Київської митрополії), поглинутої Московським патріархатом у 1686 р. Йдеться, зокрема, про незалежність церкви від держави, соборноправ’я, свободу віросповідання. Як свідчать матеріали «Церковної газети», харківські обновленці обстоювали необхідність проведення внутрішньоцерковних реформ у тісному взаємозв’язку з реформами загальносуспільного характеру. Серед них: скорочення робочого дня та покращення умов праці робітників, подолання малоземелля селян, надання усім категоріям населення громадянських прав і свобод, заборона смертної кари. Відмовляючись від курсу на цілковите відокремлення держави від церкви, обновленці прагнули гармонізувати комунікацію між ними, воліли формувати «християнську громадськість», засобом її творення мала стати ненасильницька «християнська політика». Короткочасність існування церковного обновленського руху трактується, по-перше, як результат вузької тогочасної соціальної бази обновленства, по-друге, як доказ неприйнятності імперською російською державою будь-яких форм церковної і загалом суспільної ліберальної ідеології.